Вчора випадково наткнулася на новини на УТ-1.
Не знаю як на інших каналах, а на УТ-1 історія про трагедію на Рівненщині прозвучала так, що я подумала "в когось явно непорядок із головою".
Ведуча читає текст: "Йшли пішки - колією. А поблизу станції «СемилІтка» на них наїхав пасажирський потяг".
Ні, от ви можете собі уявити. Йшли собі люди по колії - ну це ж пішохідна зона, правильно? - а тут ні з того ні з сього їде на них поїзд.
Відчуття маразму посилилося новиною про жалобу на рівні області. При тому, що "Машиніст потяга, помітивши сторонніх на колії, дав звуковий сигнал і застосував екстрене гальмування. Однак, відповідно до графіка руху, потяг їхав зі швидкістю 90 км/годину, при цьому гальмовий шлях складає близько 900 м, тому наїзду на людей уникнути не вдалося".
Навіть Президент втрутився.
Жодна людина із здоровим глуздом в голові і якщо ця людина твереза, то а) вона не йтиме по колії, б) вона (якщо вже йде по колії) почувши, що їде потяг (ми ж іще не доросли до безшумних поїздів) і тим паче почувши як потяг сигналить, відійде з колії на обочину.
Це ж в якому треба було бути стані, щоб не почути громихання потяга і його сигналів?
Так, шкода, що вони загинули. Але до чого стільки пафосу? До чого стільки почестей до людей, які загинули через власну дурість?
Скільки людей щороку гине, потрапивши під поїзд (я вже мовчу про масовий "мор" під колесами авто) і ніхто, окрім їхніх рідних, не оголошує по них жалоби. І Президент не виписує розпоряджень Генпрокуратурі. А тут - на тобі. Таке враження, що винен поїзд, який невідомо якої холєри їхав за розкладом по рейках, а не звернув на обочину, щоб об'їхати шістьох баранів, які вилізли йому під колеса.
Не знаю як на інших каналах, а на УТ-1 історія про трагедію на Рівненщині прозвучала так, що я подумала "в когось явно непорядок із головою".
Ведуча читає текст: "Йшли пішки - колією. А поблизу станції «СемилІтка» на них наїхав пасажирський потяг".
Ні, от ви можете собі уявити. Йшли собі люди по колії - ну це ж пішохідна зона, правильно? - а тут ні з того ні з сього їде на них поїзд.
Відчуття маразму посилилося новиною про жалобу на рівні області. При тому, що "Машиніст потяга, помітивши сторонніх на колії, дав звуковий сигнал і застосував екстрене гальмування. Однак, відповідно до графіка руху, потяг їхав зі швидкістю 90 км/годину, при цьому гальмовий шлях складає близько 900 м, тому наїзду на людей уникнути не вдалося".
Навіть Президент втрутився.
Жодна людина із здоровим глуздом в голові і якщо ця людина твереза, то а) вона не йтиме по колії, б) вона (якщо вже йде по колії) почувши, що їде потяг (ми ж іще не доросли до безшумних поїздів) і тим паче почувши як потяг сигналить, відійде з колії на обочину.
Це ж в якому треба було бути стані, щоб не почути громихання потяга і його сигналів?
Так, шкода, що вони загинули. Але до чого стільки пафосу? До чого стільки почестей до людей, які загинули через власну дурість?
Скільки людей щороку гине, потрапивши під поїзд (я вже мовчу про масовий "мор" під колесами авто) і ніхто, окрім їхніх рідних, не оголошує по них жалоби. І Президент не виписує розпоряджень Генпрокуратурі. А тут - на тобі. Таке враження, що винен поїзд, який невідомо якої холєри їхав за розкладом по рейках, а не звернув на обочину, щоб об'їхати шістьох баранів, які вилізли йому під колеса.
Tags:


