following the wind

В фильмах Кар Вая есть особое очарование.
И совершенно "инопланетное" для нас, европейцев, видение мира.
И еще в них много мудрых мыслей и наблюдений.


* * * * *

Все воспоминания омыты слезами.

Однажды он любил, но не был уверен, любила ли она его. И он нашел робота, похожего на нее. Он надеялся, что робот даст ответ на его вопрос.

С любовью надо угадать вовремя. Плохо, когда встречаешь своего человека слишком рано или слишком поздно.

Если не обращать внимания на отказ, есть шанс получить то, чего добиваешься.

В 2046 отправляются, чтобы вернуть утраченные воспоминания, т.к. в 2046 все остается неизменным. Нам неизвестно, так ли это, т.к. никто оттуда не возвращался

В старые времена, когда кто-то хотел сохранить тайну, он шел на гору, находил дерево, проделывал в нем дупло и шепотом рассказывал ему тайну, затем брал влажную землю и залеплял ею дупло. И тайна навечно оставалась там.

(с) Вонг Кар Вай, 2046

( Read more... )

колись це, ймовірно, вивчатимуть у школах наряду із Маяковським

Адвокат трансвеститів

Це був зразок того, як потрібно робити кар’єру,
коли тобі немає чого втрачати, крім ліцензії. Історія цього адвоката
саме така, він мав проблеми з нирками, ходив на іподром, пив мадеру,
і слідом за ним усюди ходила упосліджена й строката

клієнтура із якою він працював, кожної ночі
вони виносили його з останнього бару і несли додому, мов похоронна процесія,
і коли він лежав на їхніх плечах, його адвокатські мощі
гірко оплакували всі трансвестити міста, влаштовуючи ексцеси,

а коли він зранку приходив до тями і помирав від утоми,
вони стояли в придорожній траві і зазирали у вікна,
дивились на його похмільні виверти, на його судоми,
чекали доки він вийде до них терпляче й віддано.

Тому що саме він вів усі їхні божевільні справи,
витягуючи з зашморгу переодягнених політиків і хворих проституток,
підробляв їхні документи, випалював кислотою наколки й рятував від спраги,
лікував бойскаутів від трипера і застуди.

І навіть попри те що ці процеси закінчувалися жахливо,
і в нього були свої складні стосунки з дійсністю,
він завжди втягувався у справи, котрі виграти було неможливо,
він говорив – боротьба з системою приваблює мене своєю безнадійністю.

Конституція, говорив він, це те, що лишається на папері,
режим, врешті-решт, захлинеться у власній патоці,
пам’ятай, говорив він, насправді система відчиняє двері
лише для того, аби прищемити в них твої пальці.

Душі наших політиків, стверджував він – це м’ясні собачі консерви.
Померти в цій країні від цирозу – це померти за свободу.
Перестаючи цікавитись курвами, ти починаєш цікавитись питаннями церкви,
лишаючи всі свої трупи і збочення за собою.

Студенти, які продавали серця і були пов’язані з моргом,
матроси, які в трюмах перевозили револьвери,
священики, які у вільний від служби час торгували морфієм,
відлучені аптекарі, розстрижені репортери,

всі, хто устиг зайняти в цьому суспільстві належну нішу,
від жирних біржовиків до останнього анархіста –
його клієнти складали якщо й не більшу,
то у всякому разі кращу частину населення нашого міста.

І коли якийсь юний студент медицини, розмазуючи по обличчю
теплу косметику, липку помаду, вкладав його врешті спати,
і перевернувши набік, щоби в разі чого не захлинувся, збирався врешті його облишити,
він, перш ніж запасти в сон і примножити власні втрати,

перш ніж і цей хворий клієнт лишав його сам на сам зі страхом,
не маючи сил додивитись як довго він витерпить,
повертався за його голосом і його запахом
і говорив у відповідь –

давай, принцесо, вертайся, іди куди тобі хочеться,
все одно випасти звідси, це те саме що випасти з пам’яті,
в цій чортовій країні краще вже бути збоченцем,
ніж депутатом у якому-небудь місцевому парламенті.

Все одно – скільки б я вас не захищав, стоячи до останнього,
скільки б не викликав у кожного з них справедливу відразу,
вся річ у тім, що їх стимулює наше з тобою протистояння,
тому і тебе, принцесо, не стане одного разу,

все що від тебе залишиться - дихання тепле
і коливання легке, що осиплеться порохом,
і голос твій від цієї тиші остигне й затерпне,
єдине, принцесо, пам’ятай, розмовляючи з богом –

БРАМИ ПЕКЛА НЕ ВІДЧИНЯЮТЬСЯ БЕЗ ПОТРЕБИ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ

(с) Сергій Жадан

(в переводе на русский)

Если бы основатель Гугла Сергей Брин не был родом из России, мир не узнал бы кнопки "МНЕ ПОВЕЗЁТ".
(c) http://twitter.com/MediaUkraine

"В течение всей нашей жизни все действия, которые мы обдумывали на будущее, едва свершившись, уходили в прошлое. <...> Все ожидаемые вещи уменьшаются, вступая в настоящее. И как это происходит в течение одного дня, точно так же происходит в течение нашей жизни."

(c) Volker Schlondorff, автор сценария - Max Frye, по исповеди блаженного Августина (354-430), segment "The Enlightenment", Ten Minutes Older: The Cello

Правду не скроешь и не остановишь. Она как почта. Всегда доходит по адресу.

определённость – залог спокойствия

Customer`s service - служба кустомеров.

(c) limason

Говорят, что мужчины по бытовухе убивают так: множество ранений, тыкают ножиком в рассердившего/рассердившую собутылника/сожительницу, и увлекшись, забивают. После чего, проспавшись, ударяются в бега.

Женщины убивают по другому. Они долго терпят. А потом берут нож и с одного удара всаживают острый предмет в сердце мучителя. После чего идут сдаваться.

via becky-sharpe

"Это политические эксперты и снобы-политики увидели в скандале во Франкфурстком аэропорту хулиганство, не достойное министра. Тогда как избиратель увидел способного постоять за себя человека, которого не сдерживает ни высокий статус, ни груз власти"

(с) Виталий Бала