othersideofwind. про прізвища і діда Коробочку (Reply)

У старину прізвищ у людей не було.
Особливо у селах.
А коли й були, зазвичай ніхто не знав сусіда за прізвищем.
Більшість сучасних українських прізвищ походить від того, як людину звали "по-вуличному".

Іноді можна здогадатися від чого воно походить - тобто за що когось із його прадідів називали "по-вуличному" якимсь словом. Наприклад, за характер чи вдачу.
У нас на хуторі був Дід Калько. Ну і відповідно усю його родину звали Кальками. Якийсь із прадідів у тій родині мав дуже вже запальну вдачу. От його і прозвали Кальком. А потім і всю родину так величати почали.

Але іноді важно навіть уявити яка ж із людиною трапилася оказія чи пригода, що на все життя "приліпила" до неї прізвисько, яке згодом стало прізвищем....
Я, наприклад, у дитинстві знала діда Коробочку. Він жив на кутку головної вулиці хутора і "другорядної" ("другорядну" вулицю на хуторі називали прогін). То до Панського ставка* ми ходили через Коробоччин прогін. І сливи крали в саду у Коробочки. Хоча навіть коли вже повидавали паспорти, прізвище у паспорті діда, здається, було якесь зовсім інакше. Але його ніхто не знав, і називали діда, всю родину і навіть куток - Коробочками.

Зараз аналогом, напевно, можна назвати ніки. Тільки ніки людина найчастіше вибирає собі сама:)

* Панським ставок називався тому, що за часів якогось там московського царя цей шматок землі був виділений якійсь пані. Пані заклала хутір, зробила ставок, збудувала школу, маслозавод, і ще там щось корисне зробила (нетипова, коротше була пані:))).
Після пані там ще потім були гетьманські землі. Але гетьман мало туди навідувався, якщо навідувався взагалі. А панський маслозавод експуатували ще багато десятиліть совєти (майже аж до останнього свого вздоха). Чесно кажучи, не знаю, чи він ще зараз працює. Якщо і так, то не на повну котушку.
Але ж пост не про маслозавод, а про прізвища і про діда Коробочку, в якого ми крали сливи:)))