іранське кіно і наші бажання

[othersideofwind]

Подивилася недавно іранський фільм Children of Heaven (بچه‌های آسمان) режисера Majid Majidi.
Підкупає простотою.
І коли 9-річний Алі вирішує взяти участь у марафоні на 4 км тільки заради того, щоб виграти 3-тє місце, бо приз за 3-тє місце - пара кросівок, які потрібні його меншій сестрі, бо вони ходять до школи почерзі в одній парі потертих старих, і коли Алі плаче, бо виграв 1-ше місце, за яке його нагородять спортивним костюмом, а не кросівками, ти розумієш, що всі наші "ой, оце хочу купити ще одні чобітки, бо ті п'ять, що є, не пасують до нової шубки" або "а чи не купити iPhone, бо остання модель Nokia перестала подобатися"...це все таке...ну... Ну, ви розумієте.
А якщо не розумієте, то і не варто вам такі фільми дивитися. Бо все одно не зрозумієте.


До речі, фільм не про середньовіччя чи "якісь там" часи. Фільм знятий 1997-го. Але за 10 років нічого для цих людей суттєво не змінилося.

У фільма один недолік - титри дуже швидко змнінюються. Іноді треба зупиняти відео, щоб встигнути прочитати репліку до кінця.

Comments

[othersideofwind.livejournal.com]

нічо, з багатьма таке буває через перенасичення голови інформацією:))

уявлення не маю, але не в Україні точно
знайомий купував собі іранські фільми на якомусь американському інет-магазині і кілька місяців чекав поки їх доставлять...